<!-- /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} @page Section1 {size:612.0pt 792.0pt; margin:2.0cm 42.5pt 2.0cm 3.0cm; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} --> Львівська газета «Високий Замок» останнього тижня взяла на себе функцію громадського ініціатора з питання перейменування однієї з львівських вулиць ім’ям трагічно загиблого президента Польщі: «Почувши таку пропозицію від кореспондентів нашої газети, не всі сприймали її позитивно. Наприклад, депутат Тетяна Крушельницька вважає, що вулиця Качинського у Львові не потрібна. «При усьому моєму співчутті польському народу, вважаю, що такі розмови у жалобні дні не є потрібними і є передчасними, – каже пані Тетяна. – Є багато людей, які по-різному оцінюють трагедію, що трапилася у Смоленську». «Ми сумуємо разом із поляками, але, на мій погляд, створювати у Львові вул. Качинського – це не суперактуально, – каже депутат Анатолій Забарило». Ідея про перейменування однієї з львівських вулиць ім’ям трагічно загиблого президента Польщі є очевидною. Адже у Львові – одна з найбільших польських громад в Україні, Лех Качинський приїжджав до Львова, чи не усі львівські посадовці були з ним особисто знайомі. Тим часом галичани масово поспішають до польського консульства у Львові. Щоправда здебільшого в справах виїзду на тимчасові роботи. Газета «Експрес» пише: «Під стінами генконсульства Польщі у Львові і вдень і вночі черги. У цю пору року вони довші, аніж зазвичай. Наші співвітчизники оформляють робочі візи, аби виїхати до сусідів на заробітки… Де взяти запрошення? Як з’ясувалося, ними торгують водії пасажирських автобусів, що курсують з України до Польщі. Такий «папірець» коштує від 100 до 150 доларів. Додайте 35 євро за саму робочу візу. Доведеться також витрачатися і на те, щоб дістатися до місця праці, - від сотні до кількох сотень злотих… Частина заробітчан виїжджає до Польщі й уже на місці шукають роботу, тиняючись від хати до хати і запитують господарів, чи не потрібні їм працівники. Вони погоджуються навіть на мізерну плату... Заробітчани нарікають на те, що їм доводиться поневірятися, а й далі шукають роботу за кордоном. Мовляв, на ті копійки, які вони можуть заробити вдома, жодна нормальна людина не проживе». В Івано-Франківську з огляду на ріст народжуваності виникають проблеми дошкільного облаштування дітей. Газета «Галицький кореспондент» пише: «Третина маленьких франківчан у вересні не зможе піти у дитячий садочок через брак місць. Щоби встигнути «стати на чергу», батьки поспішають записати своїх малюків у дитсадок задовго до офіційного набору. Вони скаржаться, що за прийом дитини у дошкільний заклад з них вимагають чималі «благодійні внески». Андрій М. поквапився записати свого сина у дитячий садок ще у семимісячному віці. «Ми обрали садочок у центрі міста. За пропискою ми не належимо до цього садочка, та він дуже популярний, тому всі рекомендували піти записатися якомога швидше, бо там завжди великі черги», - розповідає Андрій. Хоча офіційний запис дітей у дошкільні заклади починається з 1 року, Андрієві не відмовили. Така практика в Івано-Франківську стала нормою. Батьки, побоюючись, що опиняться в кінці черги, поспішають записати дитину до дитсадка якомога швидше. Вдруге батькам пропонують прийти і підтвердити свій вибір, коли дитині виповниться рік. Втім, дізнатися про те, чи дитина таки потрапить у садочок, можна буде лише на початку вересня. «Батьки мали би записувати дітей в один садочок у своєму мікрорайоні, а вони з переляку записуються у кілька садочків одночасно, тому ми не можемо зараз сказати, скільки дітей залишаться поза чергою», - пояснює Оксана Передрук, головний спеціаліст з питань дошкільної освіти управління освіти і науки міськвиконкому. Через брак місць завідувачі дитсадків постійно змушені відмовляти батькам, які перебувають в кінці черги. Однак, як запевняє О. Передрук, шестирічних дітей зобов'язані приймати усі садки: «Ми постійно відкриваємо нові групи для шестирічок, щоб усі вони мали змогу підготуватися до школи». А батькам молодших дошкільнят нерідко пропонують гарантований запис дитини у садок в обмін на благодійні внески. Мовляв, усі діти все одно в садочок не потраплять, то краще взяти тих, хто допоможе закладу матеріально і подбає про усе необхідне для своєї дитини сам». Тим часом у Тернополі переживають за долю української мови. Газета «Вільне життя» пише: «Донедавна загроза українській мові залишалася гіпотетичною. Тепер, після зміни влади, набула цілком реальних обрисів. Принаймні новий Президент дав у Росії тверді обіцянки: «Ми приймемо всі необхідні закони. І це програмне моє рішення (про захист «ущемлених» прав російськомовних громадян. — М. Л.) я виконаю перед українським народом. Це питання буде вирішено в найближчий час»… Шкіл з російською мовою навчання, в тому числі на Західній Україні, не бракує — протилежного ніхто не довів. А ось один етнічний росіянин, який народився і виріс у Тернополі, українською розмовляє вільно, якось здивував несподіваним твердженням: навчати дітей рідною мовою хотіли б значно більше росіян, але вони… бояться націоналістів. І тільки тому не вимагають відкривати свої школи…» Схоже галичани намагаються якось придобритися до новообраного президента і вигадують для цього найнеймовірніші випадки. Івано-Франківська обласна газета «Галичина» пише: «Перемогу нового президента засвідчив ще його грудневий приїзд до Івано-Франківська. Так стверджує галицький нумеролог Володимир Никифорук. Як метафізик він досліджує невидимі впливи на долі видатних особистостей та на знакові події в житті народів і держав. «Якщо пригадуєте, до виборчих бюлетенів під час першого туру голосування прізвище нинішнього Президента було занесено теж під номером «17». Думаєте, випадково так склалося? А першу ознаку того, що саме Вікторові Януковичу судилося стати до державного керма, подарувало 17 грудня. .. того дня він, тоді ще кандидат на посаду гаранта, відвідав Івано-Франківськ і проводив передвиборні зустрічі на Прикарпатті. Але мало хто знає про оказію, що сталася тоді, історія така. Коли В. Янукович наближався до пам’ятника Іванові Франку, щоби покласти квіти, він мовби пересікся з колоною по-святковому вбраних прикарпатських міліціонерів, які простували до приміщення обласного муздрамтеатру на відзначення професійного свята українських правоохоронців. «У жодному регіоні мене ще так не зустрічали, як в Івано-Франківську, – міліцейським парадом», – пожартував Віктор Федоровичу. Якби така зустріч сталася деінде, можна було б і не звертати на те уваги. Але ж відаємо з української минувшини, що нерідко події на Прикарпатті чи в самому Станіславі–Івано-Франківську слугували доленосними для всієї України. Згадаймо хоч би День злуки, який було започатковано саме в Станиславові. В нашому ж місті було свого часу засновано культурно-наукове товариство «Рух», яке саме 1989 року започаткувало громадянський спротив тодішній системі. До речі, «89» дає в сумі теж «17», яке ознаменувало тоді початок руйнації СРСР». А для того, щоб В.Янукович задумався, нумеролог повідомляє таке: «Галичина для України — це сакральна територія… назву Галича, а відтак і Галичини виводять від галиці-змії. Та якщо галиця – вона, то чому Галич – він? Річ у тім, що в українських казках і легендах постійно йде мова не стільки про галиць, тобто про змій у жіночому роді, скільки про зміїв у чоловічому роді та про драконів. З давніх-давен у культурі більшості народів з символом дракона пов’язували здатність домінувати над чотирма стихіями: адже той звір і ходить – земля, і плаває – вода, й літає – повітря, і дихає вогнем». Можливо після цього Янукович і його команда задумаються, і оцінять ситуацію, перед тим як бути атакованими з усіх чотирьох стихій світу? Василь Хом’як, «ОстроВ»